Хто піде відповідачем, коли Росія подасть позов за свої 210 мільярдів євро? У Брюсселі це питання важить зараз більше, ніж усі заяви про підтримку України.

Близько 180 мільярдів із цих грошей лежать у бельгійському Euroclear. Премʼєр Барт Де Вевер називає ці кошти гускою, яка несе золоті яйця. Але тримає Брюссель не дохід. Рішення про активи ухвалює весь Союз, а в суді сидітиме одна країна.

Статус відповідача перестав бути теоретичним. Московський суд присудив Центробанку Росії стягнути з Euroclear понад 200 мільярдів доларів. У Європі це рішення не виконають, але російський Центробанк може спробувати дістати активи депозитарію в третіх країнах. Euroclear пішов із позовом до бельгійського суду, щоб заблокувати виконання. Паралельно вищий адміністративний суд Бельгії у справі російського BCS Bank встановив: казначейство не мало належних повноважень відмовляти йому в розблокуванні. Повертати гроші не наказали, але показали, де тонко – у національній процедурі.

Звідси нова ідея, яку підштовхнули Польща, Швеція, Нідерланди й Іспанія і підписали понад 120 євродепутатів: вивести російський рахунок із Бельгії й передати структурі рівня ЄС. Ризик, який сьогодні національний, має стати спільним.

Умова Бельгії проста на словах і нездійсненна на практиці: письмові юридичні гарантії, що обовʼязок повернути Росії мільярди, якщо він колись виникне, розділять між собою всі держави Союзу. Підпис під такою гарантією ставить уряд, який іде на власні вибори. Для Франції та Італії це політично дуже дорого – тому в списку тих, хто не готовий, Бельгія не сама.

Чи погодиться Бельгія на конструкцію без повної гарантії, з відкритих даних не видно: системної роботи над документом у Єврокомісії поки немає.

Для нас ця юридична колотнеча має приземлений вимір. З європейського пакета на 90 мільярдів євро близько 60 іде на закупівлю зброї повз держбюджет. На пряму бюджетну підтримку лишається приблизно 15 мільярдів на рік проти потреби близько 40. Марченко закладає в бюджет наступного року дефіцит понад 32 мільярди доларів, і ще 27 потрібні до кінця цього – цю цифру Зеленський назвав партнерам прямо, без округлень, і саме він говоритиме про фінансування з лідерами ЄС на жовтневому саміті. Не маючи підпису під гарантією, Брюссель просить додати грошей Лондон і Токіо.

Висновок для Києва звучить прозаїчно. Російські гроші рушать тоді, коли знайдеться уряд, готовий письмово взяти на себе чужий ризик напередодні власних виборів. Тому наш аргумент у Брюсселі має працювати з юридичною конструкцією: показувати, як розкласти гарантію так, щоб жодній столиці вона не коштувала кампанії. Чи встигне Європа зібрати цей підпис до того, як діра в бюджеті перестане бути темою саміту і стане проблемою виплат, чесної відповіді поки немає ні в Києві, ні в Брюсселі.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”