273 голоси. Стільки депутатів у середу підтримали податок на посилки з-за кордону. Два тижні тому ця ж ідея не набрала й 210.

Суть проста: товари з закордонних маркетплейсів до 150 євро більше не заходять без ПДВ. Мінфін рахував надходження приблизно в 10 млрд гривень на рік, це менше відсотка від 29,5 млрд доларів, які Україна ризикує недоотримати від партнерів без пакета законів під зобовʼязання перед МВФ і ЄС. Посилки там лише один пункт, але показовий: з нього видно, чи здатен парламент голосувати за неприємне.

1 вересня не був здатен. Основний законопроєкт отримав 210 голосів при потрібних 226, альтернативні провалилися всі.

Чому депутат голосує проти грошей для держави, яка воює, пояснюється без жодної зради. Податок на посилки виборець відчує сам і запамʼятає, хто за нього голосував. Втрачений транш розмазаний між 450 депутатами, урядом і Банковою, тобто не належить нікому. Мансур Олсон описав цю логіку ще в 1960-х: коли вигода спільна, а витрати особисті, кожен чекає, що заплатять інші.

За два тижні зміст майже не змінився. Змінилося, на кому відповідальність. У понеділок Корецький заявив, що державні фінанси наближаються до критичної точки. Того ж дня Зеленський звернувся до Ради прямо: деякі рішення будуть неприємними й непопулярними, але дефіцит треба закрити, і Україна більша за будь-яку партію. Президент забрав непопулярність на себе. Голос «проти» перестав бути анонімним, а голос «за» вже не треба пояснювати виборцям власними словами.

Колективна безвідповідальність розпалася, щойно зʼявився один відповідальний.

Це перше читання, і чи витримає конструкція друге, я не знаю.

Але в черзі ще шість законопроєктів цього тижня, а особистий авторитет президента не розтягнеш на кожне голосування. Якщо 226 збираються лише після звернення з Банкової, вузьке місце міжнародної допомоги Україні сьогодні не в Брюсселі й не у Вашингтоні, а в сесійній залі.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”