19 жовтня, вирушаючи з Білого дому, Дональд Трамп заявив, що, можливо, Зеленському час знайти когось іншого для переговорів. Уже наступного дня в Осло стало видно, наскільки ця теза розходиться з реальністю. За столом зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом Президент України сидів не сам: поруч були прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере і президент Фінляндії Александр Стубб. А пропозиції, з якими Віткофф 21 жовтня вирушив до путіна, перед цим цілий тиждень разом готували американці, українці та європейці.
За даними Axios, до переговорів в Осло мали долучитися представники E4 — Британії, Франції, Німеччини й Польщі, — а також ЄС і НАТО. Увечері, за словами Стере, до розмови приєдналися радники з національної безпеки ЄС, НАТО, Британії, Німеччини та Італії. Зеленський після зустрічі сформулював головне: Україна єдина з європейськими партнерами в мирних зусиллях. Тобто до кремля поїхало не американське бачення миру, яке Києву лишається прийняти чи відкинути, а узгоджена позиція України, США та Європи.
Чому це посилює Україну? Бо Європа тримає в руках те, без чого жодна угода не запрацює: санкції, заморожені російські активи, репараційний кредит на 90 млрд €, відбудову і членство в ЄС. Домовитися через голову Києва і Брюсселя неможливо — під цими пунктами мають стояти європейські підписи. Більше того, Європа вже сьогодні оплачує частину американської зброї для України: 19 жовтня Зеленський розповів американським сенаторам, що Пентагон затримує поставку ракет, за які заплатили європейські країни.
Теза «безпека України — це безпека Європи» в Осло стала частиною переговорного документа. Американський посадовець у коментарі Axios описав мету процесу як нову довготривалу архітектуру безпеки між росією та Європою. Тобто Вашингтон сам визнає: мир в Україні — це питання захисту всього континенту. США також знову підтвердили, що гарантії безпеки для України будуть сильними: за словами Зеленського, у документі, який Віткофф повіз до санкт-петербурга, є кілька варіантів — аж до механізму на зразок статті 5 НАТО. А після Осло, як підтвердив Президент, знову запрацювала передача розвідданих про пуски балістичних ракет.
Окремо — про позицію самого Зеленського. Він приїхав до Осло не з претензіями, а з рішеннями. Американський посадовець у коментарі NBC визнав, що Україна принесла нові ідеї та пропозиції, які детально обговорили, а сторони суттєво просунулися в узгодженні спільного підходу до росії. Держсекретар США Марко Рубіо 21 жовтня назвав зустріч позитивною. Стубб заявив про реальний прогрес одразу на двох рівнях — у довгостроковому мирному врегулюванні та в нагальних питаннях: ППО, захисті енергетики, частковому припиненні вогню.
Головний контраргумент опонентів — слова Трампа про те, що Зеленський нібито гальмує мир. Факти свідчать про протилежне. Київ одразу підтримав американську ініціативу припинити удари по енергетиці й запропонував взаємну відмову від ударів по енергооб’єктах. Відповідь путіна — «ні» і нові атаки по українських електростанціях. Конструктивність Києва визнають у самому Вашингтоні, а от кремль досі не зробив жодного зустрічного кроку.
Мій прогноз: формат «Вашингтон — Київ» без європейців більше не спрацює. Не випадково Віткофф після санкт-петербурга знову повертається до Осло, і до кінця листопада наступний раунд відбудеться за участю європейських партнерів. Якщо ж кремль відкине спільні пропозиції, до кінця року навіть Вашингтон визнає: мир гальмує не Київ, а москва.
Україна сьогодні веде переговори не одна і не з позиції прохача. За нею стоять міць Сил оборони України та Європа, яка зрозуміла, що, захищаючи Україну, захищає себе. Тому Президент заходить у кожен наступний раунд, маючи за плечима спільну позицію континенту.
Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру "Об’єднана Україна"
